Набубнявіле літо, майнувши крилом
з рубрики / циклу «Літні мотиви»
Набубнявіле літо, майнувши крилом,
полетіло у даль неозору…
й несподівано якось видалось сном
кольоровим, яскравим, прозорим….
І тремтіло на відстані сонячних мрій,
загадково всміхалось, просило:
Осінь, люба, будь ласка, зігрій,
подаруй душам мудрість і силу…..
Лоскотало щемливістю прожитих днів,
цілувало невпинно заплакані очі,
дарувало востаннє досвітні вогні,
шепотіло тривожно: «прощатись не хочу….»
Харків, 31.08.2015