Козацька могила
Зелений горбик. Крапочка на карті.
Козацький хрест. Внизу – нові хрести.
- Що, козаченьки, варто було?
- Варто, -
Вторять із підземелля голоси.
- За вас, нащадки, ми зійшлись на герці,
За матерів, дівчат, за квіти руж.
І хтозна, що було у нас на серці,
Коли за день згубили стільки душ!..
Татари бігли. Десь гула Варшава.
Плела Москва свої брудні сітки.
Єдине, що ми знали – маєм право
На синє небо й жовті колоски.
Пеклись в степах колись, губились в дебрях,
Стрічали зраду – що не зробить страх!
Топтали нам серця, трощили ребра,
На НАШИХ Петербург стоїть кістках.
І тут, у полі, - це були не жарти,
Аж чорно було ген від татарви.
Тож не питайте, варто чи не варто.
Самі скажіть, за що ми тут лягли.
