Повстанська могила
Пам’яті повстанцям
Гей вояку сивочолий,
Чом ти зажурився
Чи згадалось щось із болем?
Чи з кимось сварився?
Так, сварився я з думками,
Що в голову лізуть,
Як боролись з ворогами,
Наші хлопці з лісу
Наші хлопці - патріоти,
Сини України
Не з примусу, а з охоти,
Хотіли Єдину…
Наші хлопці - то повстанці,
Й батько наш Бандера
Били руських, били німців,
З гаслом «Ще не вмерла…»
Наші хлопці – добре знали,
Як ворога гнати
Їх багато – наших мало
Та дух не зламати
Наші хлопці – душі щирі,
Терпіли невзгоди,
Холод, голод, в лісах сирість,
Служили народу
Наші хлопці – молодь наша,
І я разом з ними
Кожен випив гірку чашу,
Багато хто згинув
Наших хлопців, хто з них згинув,
Тайком поховали
Друзі вірні, а з родини,
Могил їх й не знали
Ви прощайте, хлопці наші,
Така Ваша доля
Наше діло не пропаде
Ми здобудемо волю
Ті могили, з вояками.
Ще й зараз знаходять
І тепер вони з хрестами,
До них рідні ходять
Нашим хлопцям – вічна слава,
І пам`ять народу
Жива вона, не пропала
Цінуємо свободу
Мені бог дав ще змогу жити,
Раненим був, мене й взяли
«Стрибкам» вдалось мене схопити,
В тюрму сибірську повезли
А в тій страшній тюрмі сибірській,
Страждали й мучились всі ми
Про нас подбав режим «совітський»,
«Бандера должен гнить в тюрме»
І тільки дух наш, непокірний,
Нас всіх держав, нас всіх живив,
До волі шлях обрали вірний,
Із нас ніхто ще не схибив.
І мучили «кати радянські»
Нас Українців в «Сибірах»
Хотіли вбити дух повстанський.
В проклятих богом таборах
Нас катували би й надалі,
Хотіли знищити усіх
Та ба, сконав «товаріщ» Сталін,
І нас зоставили в живих
Амністія була велика ,
Державний траур по «вождю»,
Тираном був, - не чоловіком,
Він і зараз в пеклі, не в раю.
Потроху нас вже випускали,
З страшних радянських таборів,
Багато друзів повмирало
Щасливі ті, хто з нас вцілів
Отримав волю й я, нарешті,
Та громадянства не дали
Десяток літ пробув в арешті,
Вернутись в дім ми не могли
Та й вся сім`я моя і родина,
Розселена по «Сибірах»
За те, що виховали сина,
Рубали ліс, мерзли в снігах.
І повернувсь я на Вкраїну,
Аж в шістдесятих, восени,
Батьків нема, нема родини
Пропали всі, з чиєї ж вини?
Мені, як «ворогу народу»
Роботу добру не дали,
«Кому, бандітскому уроду»?
Колгосп прийняв, в колгосп взяли
Колгосп – не табір наш «колимський»
Де працювали задарма
За пайку хліба й суп прокислий,
Страхів в колгоспі цих нема.
Колгоспи наші, в щістдесятих,
Були, як завше, всі в боргах
Всі люди бідні, без зарплати
Рахунок вівся в трудоднях
І час спливає непомітно,
За роком-рік, весна, зима
Зістаривсь я, це вже замітно,
На пенсію вже йти пора.
Та пенсія, хоч і невелика,
Та все ж підмога на селі
Для вже старого чоловіка,
Котрий трудився на землі.
І раптом, як той грім із неба,
Союз розпався - був, й нема!
Кінець «комуні» - так вам й треба!
Моя держава, ти – сама!!
Сама ти вже, моя країно
Москва для тебе – не указ
Живи щасливо, Україно,
За тебе гордий кожен з нас
Нарешті, все ж таки діждались,
Через роки й табори,
Ми мріяли, ми сподівались,
Щасливі ті, що дожили.
Та це не те, не наша воля,
Яку ніхто би й не хотів,
Могла би бути інша доля,
Народ здобути не зумів
Це все не те і ми не раді,
За що ж тоді страждали ми?
І зовсім другі в нас при владі.
Котрих і навіть й не ждали.
Однак не так, як ми хотіли,
Ми не учасники війни
Хоча боролись, в тюрмах гнили,
Ми є «народу вороги».
Це ж хто не хоче нас признати?
Ми ж били німців, москалів
Чи президент, чи депутати,
А може «Кремль їм не велів?»
Я не кажу про тих, нещасних,
Котрі голодні, босі, злі
В важких боях, в атаках частих,
Прогнали ворога з землі.
Вони це з честю заслужили
«Війни учасник», «Ветеран»,
Прогнали німців, край звільнили,
Солдат, підпільник, партизан.
Любити край – це справа честі,
Ми теж боролись й не здались
Коли ж признають нас нарешті,
Чи дочекаюсь я колись?
І ніби є, вона, та воля,
А справедливості – нема.
В нас, ветеранів, різна доля
Бо розділила нас війна.
Війна, проклята, розділила,
Одних на схід, других – в ліси.
Мільйони в землю положила,
Страшні тоді були часи
Нікому зла я не бажаю,
Часи пройшли, забуть пора,
Хіба для себе щось згадаю,
Не вмерла пам`ять – ще жива!
Brescia (BS) ITALIA, 14.01.2011