Всередині
з рубрики / циклу «Науково-задерикувато з елементами монстрізму»
Те, що люди називають душею,
відлітає в нерозмічену область,
оминаючи кластери та реєстри,
те, що її робило нею,
змонтовано в віртуальний образ
і волоссям гуляють двійкові вітри.
А її пересолені губи,
запалені ніччу червоні повіки,
назавжди змикаються в лінію розмежувань,
замість вдиху приймає куки,
стукіт серця змінюють кліки,
і безліч відповідей без запитань.
Сповнюють корпус відтинки
оптико-волоконних нервів
з мітками "сила" чи "грунт".
Штрих-коди дощу стишили лінки
і Йоханесбург розплющує вранішнє небо,
все надзвичайне зазвичай відбувається тут
