Матері
Мила мати моя,
Дай тебе обніму
І до серця здаля
Ніжно дай пригорну!
Сиві скроні твої
Я погладжу рукой.
Біля тебе завжди,
Хоч не поряд з тобой!
Щиро вдячна тобі
За дарунок — життя;
За поради твої,
Що звели на пуття.
Ти пробач мене, мати,
За заплакані очі;
За всі рани, які
Нанесла неохоче!
Неслухняність мою
Ти мені вибачай!
Самостійну стезю
Зрозумій і не лай …
Я вже зовсім доросла,
В мене дім і сім’я.
Є у поля колосся,
А у тебе є я!
Всі чуття, що від мене,
Линуть з цього вірша.
Я люблю тебе, нене,
Хоча знаєш сама!
