Савчук Віталій Володимирович Доля
Десь у пітьмі
Нитками губляться шляхи
Очі сумні
Плачуть фарбовані дахи.
Десь у гаю
Пісню дарує соловей
Душу свою
Я заховаю від людей.
Скибою хліба
Місяць повісився між зір
Скрипне гарба
Раптом спіткнеться поводир.
Дивне чуття
Знать перешкоду, але йти
Дивне життя
Долю свою не обійти.
Доля твоя
Краще життя не проживеш
Дорога моя
І по чужій вже не пройдеш.
21.09.2015 13:31 Немезида => © |
 Сильні почуття викликає... Особливо, коли спіткнувся поводир... |
20.09.2015 15:04 Люлька Ніна => © |
 Все, що мені хотілось сказати було висловлено в попередніх коментарях. Вірш сподобався - незвичайний і чудовий. Особливо цікавий останній куплет. Творчого натхнення Вам. |
20.09.2015 11:42 Тадм => © |
 гарно! |
20.09.2015 07:06 Тетяна Белімова => © |
 Чудовий вірш! Незвичний ритм. Розумію, що у такий важкувато вписатися, але у Вас вийшло. |
20.09.2015 01:17 Оксана Михновська => © |
 Таке тривожне відчуття проти ночі... Аж мурашки по тілу... |
19.09.2015 23:27 Тетяна Чорновіл => © |
 Цікавий ритм і форма! |
19.09.2015 22:51 Деркач Олександр => © |
 Гарно...поводир сподобався... |