Шупер Віктор Коли хочеться закричати
де воно
оте божевільне вміння
стриматися
коли хочеться
[за]кричати
коли сидиш у мікроавтобусі
на залізничному переїзді
і бачиш
як безумець проскакує
перед самим потягом
а той злостиво
кричить сиренами
ніби намагаючись за щось
помститися
розчавити
зарізати
розтоптати
де воно ділось
оте божевільне вміння
стриматися
коли хочеться
[за]кричати?
20 вересня 2015 [00:41]
21.09.2015 17:34 Тадм => © |
 крик як вивільнення непотрібної енергії, кажуть, корисний :) |
21.09.2015 16:38 Світлана Рачинська => © |
 Іноді таки варто [за]кричати. Нас і так стримує багато факторів: невзаємність, духовність, вихованість, людяність, чемність, мораль поведінки, власні принципи врешті-решт. Так, це орієнтири. Нас навчили дотримуватись їх. Існує певна шаблонність. І коли ми відмінно дотримуємося її - через власний внутрішній недозвіл, відчуваємось обділеними, нереалізованими. І наслідок цього - нерішучість, вразливість. Клітка. З якої обов"язково захочеться вирватись. Якщо потрібно, навіть помилитись, але опісля зробити свій власний вибір. Тільки не подавляти себе, навіть в ім"я чогось. |
21.09.2015 11:37 Каранда Галина => © |
 іноді справді хочеться кричати...дуже.... |
21.09.2015 09:31 Тетяна Белімова => © |
 Ситуація... Ярмарок суєти. |