Надія
Коли в День Світла ясноокий Ангел
Тебе коханкою подарував мені,
Ти одаліскою зійшла на вищий щабель
Пізнань чуттєвості в цім дивовижнім сні...
Безсонна ніч. Вода стіка за комір...
Межа світів... Один, принаймні, є-
Блокпост у темряві- сирий готельний номер,
В ракетнім світлі віддзеркалює твоє
Тонке обличчя- мерехтливий спомин-
І серце зранене наповниться теплом
Майбутніх зустрічей, що спалахом ранковим
Його зігріють у теплі твоїх долонь...
Холодний дощ, немов антонім мрії,
Змива сліди, що губляться в імлі...
Я віднайду їх. Бо плекаю ще надію
На радість зустрічі... на цій сумній землі.
