Другу Віталію
З Петербурга друг питає
Як мені живеться нині,
Чи ніщо не заважає
Жити мирно в Україні,
Другу я відповідаю
В мене тихо, та я знаю
У Донбасі диверсанти
Із імперської Росії
Та оплачені є банди,
Що сиділи без надії
За крадіжки щоб платили
Й до в’язниці не садили.
Взявши в руки автомата,
Захопили держбудинки,
Вішають триколір брата,
Крик «Росія» без зупинки
Пролунав в містах Донбасу,
Як і мат, розмов прикрасу.
Всім розказують фашисти
В Києві прийшли до влади,
Правий сектор, то нацисти,
У Донбас примчать заради
Вбивства тих, хто розмовляють
По російські, та не знають
Заборонено це нині,
Та Росія захищає
Всіх завжди і в Україні
Хто по «руські» розмовляє,
Військо прийде рятувати,
Щоб вам вільно розмовляти.
Бачиш, друже, диверсанти
У Донбасі скрізь стріляють,
У супрязі з ними банди
Цю брехню розповідають,
Щоб зробити нас рабами,
Як було колись вже з нами.
Ми, я думаю, ніколи
Вже не будемо рабами,
Бо минуле побороли,
Тож свобода завше з нами,
Переможемо, мій друже,
Не хвилюйся за нас дуже.
м. Київ, 09.05.14.
