НІЧИЙ...
Вже небокрай ховає сонце..,
А я – нічий…
І зорі й місяць, наче стронцій –
В мені нічнім.
Я не належу навіть ночі!
В її очах
Чимало є таких охочих.
Один з них - я.
Я надто відданий світанкам,
Неначе Схід,
Де павутинові серпанки
Малюють світ…
Вони ж і знать мене не знають,
Бо я сліпий!..
Свого не бачу щастя зграю
Там, де живий.
А вісь, немов то веретно;
Земля – клубок
Волокон-доль… Їх поіменно
Лиш знає Бог.
Вже небокрай ховає сонце..,
А я – нічий…
І зорі й місяць, наче стронцій –
В мені нічнім.
