Що ж робити?
Ми працюємо завзято
І на себе й на людей,
У бандитів гроші й злато,
А у нас мішок ідей.
Як же нам розбагатіти,
Чи заможними як стать,
Не ганебно це хотіти,
Можна цілий вік бажать.
Мо’ поїхати на край світу,
Може там нам повезе,
А чи в руки взяти біту
І накрасти собі все.
Думка це іще не дія,
Совість красти не дає,
Тож порожня наша мрія
Грошей нам не накує.
Тож виходим на майдани
Добиватися свого,
Б’ємо в діжки-барабани,
Та що маємо з того?
Нова влада обіцяє
Що заможно будем жить,
Потерпіти нас благає,
Миттю це їй не зробить.
Тож розходимось терпіти,
Може й справді вже колись
Будуть краще жити діти,
Кожен з нас терпіть навчивсь.
Придивляємось – бандити
Знов грабують нас й живуть,
Ми ж не знаєм що зробити,
В чім помилок наших суть.
Тож ми долю проклинаєм,
Що ми ходимо в ярмі,
Хоча добре усі знаєм,
Що ми винні тут самі.
Дозволяєм обкрадати
Нас усіх пройдисвітам,
Не беремося карати,
Їхнім віримо словам.
м. Київ, 03.06.14.
