04.10.2015 01:40
для всіх
115
    
  1 | 1  
 © Пі - Падіння Деградація Занепад

Уже не буде так як ти читала в книгах

Уже не буде так як ти читала в книгах

як малювала в зошиті в клітинку

отой портрет

що в бабці на стіні

тобі не оперезать рушниками

не ти у тій старенькій темній рамі

з нехитрим візерунком по куткахах

і не тобі молитись перед образами

за долю благодатну у часи спокут

усе змінилося

бажання беруть гору

і з кожним днем ота мала кімнатка

тебе вичавлює

в незрозумілий світ

чи поцілуєш бабцю на прощання?


не вір очам

не вір стереотипам

ненависть і любов

лиш елементи гри

немає вірності і зради

є лише ти і абсолют в тобі

у безперервній боротьбі

бажань і волі

а ще думки

і демон Парадокс із запитанням

хто ти?


я знаю як тобі потрібен зошит

зелений зошит у якому лад і спокій

рядками рівними катренів

розмірений мереживом дитячих сподівань

до палітурок

фіолетовим чорнилом


та хто знайде його

за образком Святого Чудотворця?

в час тектонічних зсувів і розломів

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.10.2015 09:54  © ... => Тетяна Белімова 

Пані Тетяно, я Вам дуже вдячний за коментарі. Зичайно я невдячна, невихована особа, яка ніноли не скаже дякую, і це не тому, що не поважаю тих, хто читає мої незрозумілі дописи, скоріше тут комплекси меншовартості. Ваші коментарі іноді повністтю змінюють прочитання "твору", за що моє Вам велике спасибі. У конкретному випадку, я роздумував над "стратегією теплого океану". Не сприймайте мене як божевільного. Прти ночі усе сприймається інтуітивно.

 04.10.2015 08:45  Тетяна Белімова => © 

Ніцшеанством повіяло, коли прочитала про абсолют у самому собі і для себе. 

- O tempora, o mores! - вигукували ще за доби античності, натякаючи на зміну пріоритетів. Минули віки, проте істинність справжнього не перейшла. Любов завжди була і буде любов`ю, а ненависть - ненавистю. Я так думаю))