Самотня кава
з рубрики / циклу «Перехрестя»
Гарячу гіркоту наллю у філіжанку
І запрошу самотність зі мною куштувать
Порожні вечори і їм дзеркальні ранки
До одного одне, не треба нам звикать.
Мов печиво хрустке і ще одна надія
Розломлена на дві, розтанула в сльозах
І парою знялася в повітря нова мрія
Та певно і її чекає той же крах.
Дрібненькими ковтками доп’ю гарячу каву
І заберусь на постіль, подушку обіймать.
Вона в мене м’якенька, рідненька і ласкава
Багато чого знає, та привчена мовчать.
Про сни і мої мрії, і інші забаганки
Про те, як ніч минає, неначе марш-кидок.
В останнє пригублю чарівну філіжанку
Доп’ю свою самотність, зроблю я йще ковток.
