14.10.2015 22:30
для всіх
140
    
  6 | 6  
 © Богдана Пілецька

Пробач

Це коротке " пробач "

вже нічого не зможе змінити, 

Не полагодить нам той

зруйнований сварками міст.

І бурхливий потік гірких сліз

не під силу спинити, 

Не забути ніколи болючих

образ прикрий зміст.


Це нещасне " пробач "

не поверне солодке минуле:

де ще чорні коти не блукали

по нашій дорозі.

Ті часи, наче злякані пси, 

по кутках дременули...

І ніякі слова відродити

кохання не взмозі.


Це отруйне " пробач "

із калюжі не зробить криницю, 

бо напились із неї чужі, 

а не мОї вуста.

Відпустила із рук я свою

волелюбну синицю...

Ти хоча б напиши мені

з клітки нової листа!..


Це зів`яле " пробач "

не загоїть обпечені рани.

Не поверне ті дні, 

у які ти... про іншу не знав.

Лиш на мить... лиш на мить

би знеболило шрами...

Це жадане " пробач ", 

яке ти мені так... й не сказав....

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.10.2015 08:05  Світлана Рачинська => © 

Дуже гарно написано! Сумна поезія. Відчутна. Чудово!

 15.10.2015 02:54  Каранда Галина => © 

дуже гарно передана емоція... листи з нової клітки точно добра не принесуть нікому... але як же гарно це сум`яття описане!

 15.10.2015 00:21  Олена Вишневська => © 

як це по-жіночому і хотіти цього "пробач", і не хотіти... який клубочоу гірких емоції визрів у серденьку....

 14.10.2015 23:51  Панін Олександр Мико... => © 

Гарно написано, добре побудована композиція.

 14.10.2015 23:01  Віталій Перетятько => © 

Сподобалось "Ти хоча б напиши мені з клітки нової листа".