14.10.2015 22:36
для всіх
237
    
  4 | 4  
 © Богдана Пілецька

Ну чом турбуєте мене, плакучі зливи?

Ну чом турбуєте мене, 

плакучі зливи?

Лиш стукіт у вікно

рясним дощем...

Й без вас в душі

так гірко і тужливо, 

журою вкрилось серце, 

мов плащем.


Допоки будете

бентежити дерева?

Зривати цвіт, 

кидати по землі...

Бо і моя весна, 

пастельним ніжним мревом, 

розсіялась раптово

у імлі.


Ну де поділась із небес

блакить прекрасна?

Лиш сиві хмари -

хвилі із глибин.

Цей буревій думок

накрив мене невчасно, 

і рвуться нерви -

листям зі стеблин.


І як вимолює цей світ

для себе свята:

хоч скибку сонця, 

трішечки тепла...

Благаю й я, 

не мало й не багато, -

щоб квітка Миру

завтра розцвіла.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.10.2015 16:56  Простой Смертный => © 

Красивый стих с очень эффектной концовкой) Вдохновения вам!

 15.10.2015 18:11  Ольга Шнуренко => © 

Буває так, плакучі зливи
для нас спасіння, коли пожежа й суховії творять зло, коли в душі тобі тужливо, то має статись якесь диво – наприклад, щастя залетить як НЛО в твоє вікно… Такі думки навіяв власний буревій, бажаю Вам зігрітися в обіймах неймовірно ніжних і солодких мрій…

 15.10.2015 02:51  Каранда Галина => © 

сподобалося. перший і останній - бездоганні)

 15.10.2015 00:19  Олена Вишневська => © 

Блгданочко, сонечко, рада тебе тут вітати!
Чудовий вірш !

 14.10.2015 23:48  Панін Олександр Мико... => © 

Чудово, гарна лірика.