Чар-осені листопад
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
У захмарних просторах без меж
Мерехтить таїною лампад
Сяйво зір, і в імлі половій
Лунко скапує в роси рясні.
У чар-осінь мене ти ведеш
Через мрій золотий листопад,
І рука моя тоне в твоїй,
Мов хмаринка в небес густині.
Між тремтіння листків кожен крок
Сходить шелестом в ночі дива,
Де, віщуючи сни неземні,
Спалахнули зізнанням уста.
Не шукай мені в росах зірок,
Лиш промов заповітні слова,
Поки я в твоїх віч шалині
Не розтанула… танула… та…
