Осені кленовий листопад
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Закоханий у осінь до нестями,
Клен сипле злото листя їй до ніг.
Дарма, що ранній недоречний сніг
Морозними снує передчуттями
Між спалахи зізнань несамовиті.
Осудливо стримлять у небо хмарне
Оголених тополь сухі вершки,
Пліток сміття струсивши на стежки.
Зійшло імлою їх знамення марне –
Осінні мрії клен таїть у вітті.
Хоч дощ мрячить і вітер неспроста
Десь у захмар’ї тінь зими наглядів,
У пристрасті кленових листопадів
Палає щастям осінь золота,
Пізнавши диво трепетної миті.
