Він і вона
Присв`ячено моїм покійним батькам.
Він і вона та шлях лежить,
В ясних очах сльоза бринить,
Збирається він в дорогу іти,
Кидає її уже назавжди.
Ні, не йди, зостанься тут!
Та не було таких вже пут
Щоб зупинити, життя вдихнути
Не могла вона цього збагнути.
Ну що ж, життя прожито недарма...
Та тільки вже зосталася сама
І серце рве якийсь тягар,
Душу палить пломінь, жар.
Аж ось і пам`ять є ясна,
Ніби знову настала весна,
І дорога спочатку лежить...
Він і вона... То була остання мить