22.10.2015 16:29
for all
90 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Олександра

Зимова незнайомка

Зимова незнайомка Не дивуйтесь, вона справді ніжна.
Як погляните лиш в вікно -
тихо грається з вітром знову,
стелить з снігом повсюди добро.

Ти зупиняєш помахом руки

Відчуття смутку дикого, печалі, 

Ніхто не знає про твої думки, 

Тебе як спинять, ти знов підеш далі.


Заграє в серці тихий дзвін весни, 

Ти крикнеш злякано, як ніжна пташка, 

Душі твоїй так хочеться зими, 

Тепло зустріти боляче та й важко.


Не зна чому, ти - ніжна і холодна, 

Твій погляд льодянить, а серце - гріє, 

Буваєш ти жорстока трохи, згодна, 

Але так мало ж, лиш як сутеніє.


Твій друг - зима, а ти - як помічниця.

Літаєш і фарбуєш білим все, 

Щодня ти чуєш як шумить на залізниці, 

І сумно трохи, що щодень вітрець тебе несе.


Загинеш швидко, зникнеш просто, 

Коли надворі квіти зацвітуть, 

Як будуть танути бурульки гострі, 

Весна й тепло в дерева зелень заплетуть


Ти просто та, яка живе лиш снігом, 

Холодна, та для мене - не така, 

Ти ніжно знов надворі граєш з вітром, 

І досить часто дуже мила і м`яка.

Публікації: Олександра

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 22.10.2015 23:30  Анна Ольтенберг => © 

Дуже гарна незнайомка! З неабияким характером) 

 22.10.2015 20:57  © ... => Деркач Олександр 

Дякую 

 22.10.2015 20:39  Деркач Олександр => © 

класно, місцями супер