Минає час, як мить одна
І слабне вірш.
Коли прожито вік до дна –
Немає гірш.
І розмір не тримає зір
В рядків межі,
Бо слово проповіді з гір
Щемить в душі.
__________________
Слабеют краски и тона,
Слабеет стих.
И жизнь, что прожита до дна,
Видна, как миг.
И некогда цветить узор,
Держать размер,
Ведь старой проповеди с гор
Велик пример.
