Мелодія місячної ночі
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Незбагнений місяць за вікном
Огортає тишу срібним сном,
Ніжить ночі теплу глибину
Дивом чарівних очей твоїх.
В неба присмеркові міражі
Трепетна мелодія душі,
Сколихнувши хмарну далину,
Лине крізь журби весняний сніг.
У хвилях сну, на зоряних стежках
Тебе чекаю з квіткою в руках,
А в піднебессі ночі мрійна мить
Мотивом нерозгаданим щемить.
Шал чуттів – благоговіння цнот,
Перестуком серця схлипи нот,
Манить загадковий срібний вир
У відлунь піднесені світи.
В мелодійній трепетній габі
Спити дам край ночі лиш тобі
З трунком запашних настоїв зір
Чари срібносяйної води.
У хвилях сну, на зоряних стежках
Тебе чекаю з квіткою в руках,
А в піднебессі ночі мрійна мить
Мотивом нерозгаданим щемить.
Все блідіше серед хмарних орд
Такт за тактом сяйво ллє в акорд
На світання золотій межі
Незбагненний місяць за вікном.
Та в сердець тривожному танку
Ти відчуй мелодію лунку,
Що з нестримним леготом душі
В ночі мить стікає срібним сном.
