МІРАЖ
Я – пісок у твоїх руках.
Варто лиш розімкнути пальці…
Життєдайна вода у склянці –
Ти…
Солона мені й гірка…
А ще «вчора», немов нектар…
Я не зміг розімкнути пальців…
Посміхалась так ніжно вранці.
Але
____снився
__________тобі
______________не я…
Ми удвох, мов маленький пляж,
Над яким колись було сонце…
У своє ти впустила серце
Холод місяця.
Ми – міраж.
