Не просили ліцензії долі
Захмеліла душа і думок ошалілий курсив,
Інтермеццо на двох - споконвічні любові клейноди.
Хтось назвав мене мрією. Лагідно в сни запросив.
(Я б у них уввійшла й не питаючи дозволу-згоди).
Зацілую небрите обличчя пір`їнами губ,
Океани медів розіллю, мов дочка Посейдона.
Ти так довго чекав! На порозі не стій - приголуб! -
Розірвемо нара́з остогидлі до болю кордони.
Неземне почуття недосліджених досі сортів
Зародилось, як біла троянда в шаленій крамолі.
Ти мене у життя через всі лабіринти провів...
(Аби бути удвох не просили ліцензії долі.)