Подих осені
з рубрики / циклу «Подих осені»
Холодним подихом злетіла осінь,
Нас огорнула вихором надій.
Чарівний її холод, золоте волосся,
Несе нам час дитячих вірних мрій...
Вітри гуляють, дощ сміється,
Життя мина - ну і нехай.
Усе поганим лиш часом здається,
Але прекрасний завжди рідний край.
Чомусь найбільше полюбляю осінь:
Таку чарівну, жовту і просту.
Дощі весь час, в полях - жовте колосся,
Осінню також я люблю траву густу.
Минають дні в жовтогарячих барвах,
Гортаю вірних книг я сторінки.
Беру до рук - обкладинки у мальвах,
Читаю про героїв говірких.
Надворі - холод. Дощ. Вітри і осінь.
Готує нас вона поволі до зими
Природа, що така прекрасна й досі,
Коли її вдягають з листя килими.
