Ірина Мельничин Осені подих
Все осінь покриває злотоцвітом,
Безжально палить так своїм вогнем...
О, хтось чека її з палким привітом,
А я її вважаю махлярем.
Осяде в серці, тихо затаїться,
Розбудить непотрібний романтизм.
Й шепоче так нечутно: "Озовіться,
Думки лихі, що тягнуть душу вниз!"
О, Осене, о ясночола пані!
Навіщо одбирать мої останні
Дурні надії на усе святе?..
Я ж вірила у справедливість світу —
Проблем нема і завше буде літо...
Та боляче все правдою цвіте.
11.01.2016 18:26 Тадм => © |
 сподобався... |
27.12.2015 13:18 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарний сонет, але осінь також чарівна пора. Вона варта, щоб її полюбити)) |
27.12.2015 13:00 Богдана Копачинська => © |
 Чудово! Легко! Дуже сподобалось! |
27.12.2015 09:21 Тетяна Белімова => © |
Іринко! Ну ти приємно здивувала! Почала читати, а тоді ще раз глянула, чи це дійсно та публікація, яку я хотіла відкрити! Яка ти молодчинка! Опанувала таку складну сонетну форму і до того ж як майстерно! І по змісту просто чудово! Вітаю тебе з Новорічними святами і бажаю натхнення!
|
.gif "{#}")