Вона стояла як примара...
Вона стояла як примара.
Холодна усмішка і злість
В очах шаленістю палала.
Вона стояла і стоїть.
Вона стоїть у холод, спеку,
Мовчить із криком, і сама
У домовину хилить неньку.
Стоїть й стоятиме вона.
Стоятиме, допоки відчай
І помста ходять між людьми,
Допоки не знайдемо інший
Шлях, щоб уникнути її
Червоної і чорної Війни.
