Монолог антрополога
з рубрики / циклу «ГУМОР»
Все ж люди – то складне поняття
Для антропологів-котів.
Їх марень і бажань безладдя
Не осягнеш, хоч би й хотів.
Істот тих дику сутність славить
Якийсь дивак прадавній, Кант.
Не той, що у підхвістя давить,
А філософії педант.
Імператив категоричний –
Це суперечність суєти!
Воліє ж розум мій практичний
Від кари віника втекти.
І хоч думок сум’яття прагне
Пізнати істин дивину –
Не час! Насиллям віник пахне!
Чи може ще чим…. Не збагну.
