Монолог кота, власника стежки
Ти звідки взявся тут на моїй стежці?!
Це я її від двору протоптав
Ще як сніжок з крупою пролітав!
Тож власник я! А ти тікай нарешті!
Не мруж очей і так не блимай ними!
Це ж мабуть ти і вчора тут ганяв
У двір чужий! І сором не пройняв –
Затупав стежку лапами брудними!
Стромляй у кучугури свої лапи,
Пірнай по вуха й геть звідсіль іди,
Бо можеш дочекатися біди –
Не бачив світ такого ще нахаби!
Чого очиці вилупив зелені?!
Ще й добрий я до витівок твоїх.
Приходь весною, коли зійде сніг,
Удвох нявчати будемо на клені.
