Морозно сплівши почерк у письмі
Недосвіту сріблястими стібками,
Послання упереміш з дрижаками
Журлива осінь схлипує зимі
У спориші сухому край дороги.
Про те, що шати золотих гаїв
Обносить листям вітряна навала,
Що по-хазяйськи вже наготувала
Запасів із осінніх врожаїв,
Та запасти тепла не мала змоги…
А на гостинець осінь додала
Червоних яблук у кленовім листі.
Послання те зимі в світи імлисті
Хмаринка-листоноша понесла,
Сипнувши ще й мокви від себе трохи.
