Місячна ніч
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»
«Лунная ночь»
Вода іскриста, мов стеклярус,
Схитне відлуння світлове –
Як ніж, метну я в небо парус,
І човен морем попливе.
Не знати в місячнім одсвіті,
Де грань небес, а де води,
В глибини закидати сіті
Чи в небо невід завести.
А бризки – срібні згустки ртуті,
І зорі, ніби поплавки,
Пірнають в водній каламуті
Десь за півсажня від руки.
Я човном на межі позначу
Відбиток сяйний борозни,
І замість риби на удачу
Дістану зірку з глибини.
____________________
Вода сверкает как стеклярус,
Гремит, качается, и вот –
Как нож, втыкают в небо парус,
И лодка по морю плывёт.
Нам не узнать при лунном свете,
Где небеса и где вода.
Куда закидывают сети,
Куда заводят невода.
Стекают с пальцев капли ртути.
И звёзды, будто поплавки,
Ныряют средь вечерней мути
За полсажени от руки.
Я в море лодкой обозначу
Светящуюся борозду
И вместо рыбы наудачу
Из моря вытащу звезду.
1958
