Руйнівна нестяма
За мотивами роману «Київ.ua» Т.Белімова
Ну, приклався там кілька разів до неї,
Не стримався…
Череп не проламаний, хребет не ушкоджений?
Усе на місці!
А синці, подряпини, набряки
посходили й сліду немає…
«Київ. ua» Т.Белімова
Нестямний зрив - невідворотний, звичний:
«Крутий», безжальний, сильний чоловік,
Тиранство начебто йому не личить,
Та він давно отак чинити звик.
«Була ніхто – я виховав царицю», -
Невпинно вир у голові гуде, -
«Столичного бомонду ти левиця,
А де повага, де покора, де?»
Хоча від люті вже себе не тямив,
Кімнатою, мов хворий звір кружляв,
Вимахував, ще гострими, кігтями,
Та кожен раз дружину оминав.
«В кайданки, на ланцюг, в сталеву скриню!»,
Жіночий погляд вперше налякав:
На цю нікчему, власність, на рабиню
Чомусь не підіймалася рука..
Колись - коханий, а тепер – потвора,
Відраза заступила давній страх,
Пружна, стійка, сталева непокора
Таїлася в зажурених очах.
Впилась у серце остраху крижина,
Відчув нараз, через шаленства дим,
Що з літери великої – Дружину
Він втратив остаточно й назавжди.
