Чому?
Чому так стугонить у скронях кров?
Навала сновидінь прийшла сюди.
Невже все коло повернуло знов?
Чому не гріє душу рук тепло?
Хтось поруч, але темрява тут скрізь.
Всі м’язи мов судомою звело.
Чому питання падають під лід?
Нема кому довірити усе.
Невже і спроб робити тих не слід?
Затишшя не зціляє гострих ран.
Не може серце віднайти слова.
Такий кінець у марних сподівань.
