01.11.2015 22:39
для всіх
131
    
  - | -  
 © Ірина Гуцал

Я піду постукаю у шибку

Я піду постукаю у шибку,  

Я попрошу осінь відступить,  

Я скажу їй, щоби сіру нитку 

Замінила на рожеву нить. 

Хай вона отак пофантазує,  

Листя золотить не поспіша 

, Хай душа іще попразникує,  

Поки ще не в осені душа. 

Бо коли вона зайде вже в осінь,  

Як нап`ється всіх осінніх чар,  

Вже тоді ніяка в небі просинь,  

Не підніме її вище хмар. 

І тоді гукай - не догукатись,  

І тоді вертай - не повернЕш,  

На снігу розкладене багаття -  

Щонайнедолугіша з депеш. 

Вона буде грітися - і тільки,  

Чай гарячий питиме, як всі,  

І вкладати в валянки устІлки,  

Щоб не застудитися у сніг. 



2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.11.2015 01:13  Галя Погуляй => © 

...гарний вірш! подобається... Образний,легкий...
а про устілки - дуже правильно: я третій рік хожу в устілках - правда,в ортопедичних - і грипом не хворіла,і клишоногість моя не так помітна.. Ой,пробачте! - шо це я... В мене сьогодні настрій якийсь сумний дуже - пишу щось не те... Вірш красивий,справді