Вже починаються дощі
Вже осінь квилить за собою.
І сад, і ліс, і спориші
Вкриває сірою габою.
А вчора тепло було ще,
Ще листя було золотистим
І над малиновим кущем
Літали джмелики врочисто.
Та що ти, осене, облиш,
Так гордій жінці не годиться.
Хай посірілий, а спориш.
Хай листя жмут, а золотиться.
Зітри сльозу свою гірку,
Збери в пучок волосся сиве,
Всього бувало на віку,
Та ти завжди була красива.
У ризах срібних й золотих,
В шипшини чи коралях глоду -
Ти всіх уміла молодить,
Ти всім давала силу й вроду.
І зігрівала при нулі
Грайливим поглядом із листя.
І навіть стомленій землі
Ще посилала свіжість чисту.
Я розумію, що пора,
Щоночі ломить ноги й руки,
Що досвіду сидить гора...
Та хочуть казочки онуки.
Такої щедрої як ти,
І світлої, і золотої,
Бабусиної доброти,
Що гладить ніжною рукою.
2015
