Піду...
з рубрики / циклу «струни»
Закину через плечі розпач
До рук візьму надію, наче палю
Щоб серця свого знов не чути плач,
Піду за очі від чуттів подалі.
Сховаюсь в хащах від усього
У диких нетрях власних засторог.
Щоби не бачити уже нікого.
І не кохати! Хай прощає Бог!
Щоб потонути у безмежній тиші
І не почути більше слів обману.
Де місяць зорям свої вірші пише,
Піду туди їм теж писати стану.
Можливо що одна, та все ж знайдеться
Впаде мені у серце, приголубить.
І моє серце щемом одізветься,
Згадає як це, коли щиро люблять.
