У сузір`я Плеяди
Пребагато здобутих тобою, коханий, вершин
І розпізнаних цілей у темряві змінного світу.
Простелю́ тобі небо. Ти бій без утрат заверши́
І з Малого Ковша випий спогади нашого літа.
Закіптюжена хмара закриє очей зодіак,
Донесеться твій крик зі степів до німої кімнати:
"Ця розлука нестерпна! без тебе не зможу! ніяк!"
А мені б, що ти є! Що і досі нескорений, - знати.
Хоч на мить, хоч у мріях почути жадане " моя"...
(Наяву ще не скоро помре самоти люта гідра.)
Десь у Вічному сяйві на тебе чекатиму я,
Біль утоми та піт із чола твого мужнього витру.
Воєдино зіллємося душами в плесі надій,
У блакиті, де зорі вінчають сердець міріяди.
Доки ти не прийдеш і фінальний не виграєш бій,
Ми зійдемося, милий, не раз у сузір`я Плеяди.
