Тобі личить весна, а ти…
Тобі личить весна,
а ти приміряєш осінь…
Уві сні по слідах талих днів
за тобою йду.
Там, де дихає небо зорями
в позолоті –
Із коханих долонь
п‘ю до дна я отруту ту,
Що ще вчора була живою водою.
Снігом
На твоїх берегах я так само
для тебе був.
У зелі протікав, у цвіті.
Так ніжно й тихо –
Про свої почуття шепотів.
У німу траву
Ти безкровним листком
кидаєш мене сьогодні,
Огортаєш вітрами холодними,
наче шовк.
Гіркотою сумних дощів
сірі очі повні.
Сльози – леза…
А в серці пульсує
ще свіжий шов.
