Тривога
Не знаю я що там
за пагорбом
і крокви вище не зведу
окрім бажання й вічного чому?
із Власником погоджено проект
гармонія народжена не мною
я лише чую звідти завивання псів
холодними ночами
вдивляюся у небо зір
чекаю
ображених на цілий світ
з вечерею
і словом розбрату
а може правди і свободи?
та все одно
нестерпним і болючим
мій тимчасовий дім
сторожка з місяцем у скроні
яку приречено знесуть
коли сховаю білі крокви під дахівку
ховатиме мене від «митарів любові»
щодня підносячи мій непосильний борг
як шибеницю
на недосяжнім нині пагорбі тривоги
