15.11.2015 18:25
for all
128 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Антоніна Грицаюк

Кричала птахою

Кричала птахою

Кричала птахою, що ламала крила,

Дивилась ввись і плакала душа,

Не мала віри – думала безсила,

Невже життя не варте і гроша.


Та не змирилась, гоїлася рана,

Манило небо у блакитну вись,

З’явилась правда щира і жадана,

Брехня кричала – «Згинь та стережись!»


Не її верх – оце так промахнулась,

В куток залізла, гадом все шипить,

А правда щиро в очі посміхнулась, –

«Бачиш настала твого щастя мить».


Сміюся я від радості і плачу,

Радію сонцю кожній Божій днині,

Хоч і не маю я ледачу вдачу,

Та хочу ще пожити всій родині.


Бавити внуків, сонце зустрічати,

У лісі в полі вмитися росою,

Та насолоду від життя пізнати,

Потішитися вічною красою.



м.Славута, 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 16.11.2015 21:15  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую, що завітали! Рада, що не забуваєте!) 

 16.11.2015 21:14  © ... => Серго Сокольник 

Дякую, Сергію! 

 16.11.2015 01:47  Серго Соко... => © 

То й дай Вам Боже, Тоню) 

 15.11.2015 23:23  Тетяна Чор... => © 

Чудовий вірш!!! Так тримати!!!
Як у брехню не вірити, вона з шипінням відступає!!!
Згодна з Вами на всі сто!!!
Світлої щасливої правди Вам, Антоніно!
Десь Вас довгенько не було! ) 

 15.11.2015 19:39  © ... => Каранда Галина 

Щиро дякую, треба докласти багато зусиль, щоб завоювати те, що зароблено було за весь вік! 

 15.11.2015 19:22  Каранда Га... => © 

Живіть довго і щасливо на радість родині!:)