Грудня нехитрий убір…
Дощик сльозить полотном акварельним.
Осені банить колаж.
Маже квачем серпанково-пастельним
Юного грудня пейзаж.
Поле руниться на нім оксамитами,
В зелені перших ростків.
Крапель орда плюскотиться копитами
Тілом закляклих містків.
Тонуть між хмар ледь народжені сходи,
Сонця хистких міражів.
Зорі лишають блискучі наброди,
Глянцем нічних вітражів.
Ніби крильми, тілесами щоглистими,
Змахує вітряний бір…
Пишуть дощі кольорами землистими
Грудня нехитрий убір.
