Сьогодні
Сьогодні зорі впали із дощем,
Пустивши корені сліпого світла.
Мене не бачили, мов я - з плащем,
Душа тоді та й зовсім і не квітла.
А потім - дивне сталося немов,
Мене побачили, мене спитали,
Так ненароком плащ скидаю знов,
Вогонь не згаснув, хоч вони й не знали.
Тоді я вихорем злетіла враз,
Холодні вІтри - вже не перешкода,
Вогонь палав, немов як в той ще час,
І бути з кимось - дало насолоду.
Я не така, яка була для всіх,
Але й дружити з кимось бракувало.
Що за життя - без звичних своїх втіх?
Любити час мене це спонукало.
А зараз - годі. Все оце - дарма.
Ховатися не треба просто більше.
Для них - звичайна, а собі сама,
Відкрию душу, хоч це дещо інше..
Сьогодні зорі падали з дощем.
Сьогодні вихорем здійнялась моя мрія.
Я розпрощалась із своїм плащем,
Звичайна бутиму, плекаючи надію..