26.11.2015 08:45
for all
210 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Уляна Яресько

Я від тебе за тисячу миль...

Я від тебе за тисячу миль...

Я віднині чужа. Я від тебе за тисячу миль,

(Бо втомилася тінню ходити по лезу безодні!)

Пізня осінь заплакала знову дощами безкриль.

Скоро грудень. А я не твоя. Не твоя відсьогодні.


Йшла слідами любові наосліп. Летіла за край!

У тенета привів заворожливий поклик мольфара.

Не мовчи - гіркотою всіх правд оповий! покарай!

Краще постріл - і все! ніж надовго відстрочена кара.


Одурманити ніжністю солодко міг лише ти...

Та хіба передбачиш оті непомірні надломи?

Не чекай на мій осуд! Словами мене зрешети!

Хай болить... Але знатиму я: одне одному - хто ми?


По краплині любов не висотуй із мене, не пий...

Я за тисячу миль, де ще видно сліди янголині.

Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий...

Завтра грудень. А я не твоя... не твоя вже віднині.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.11.2015 19:35  © ... => Максимів Галина 

Щиро вдячна! 

 27.11.2015 19:30  Максимів Галина => © 

Туга, яка зцілює... яка робить міцнішими...душу і серце, котрі кохають щиро і віддано. Чудова поезія! 

 27.11.2015 09:46  Тетяна Ільніцька => © 

Кожен вирішує сам для себе. Але не завжди "крапки над і" приносять полегшення.  

 26.11.2015 20:31  © ... => Каранда Галина 

Дякую за теплий відгук! Приємно... 

 26.11.2015 20:27  Каранда Галина => © 

Сильно! Ви дуже гарно пишете!

 26.11.2015 15:56  © ... => Лариса Пугачук 

Дякую, пані Ларисо. Довелося швидко підрости)) Вірш такий) 

 26.11.2015 14:29  © ... => Ольга Шнуренко 

Щиро вдячна за таке глибинне прочитання! 

 26.11.2015 13:50  Ольга Шнуренко => © 

Улянко, виділю відразу те, що мене особливо вразило, бо обожнюю поетичні цікавинки!

"Пізня осінь заплакала знову дощами безкриль. Не мовчи - гіркотою всіх правд оповий. По краплині любов не висотуй із мене. Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий"...

Вірш дуже насичений емоціями і почуттями. Перечитувала не раз...

 26.11.2015 12:13  © ... => Лариса Пугачук 

І Вам, дякую, пані Ларисо за, як завжди, теплий і щирий коментар. 

 26.11.2015 12:12  © ... => Олена Вишневська 

Дякую, Оленко. Приємно. 

 26.11.2015 12:12  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую, Тетяно. А хтозна, як краще? І від мовчання душа може боліти, і від слів... Невимовлене, до кінця нерозірване може тягнутися впродовж життя чорною ниткою. Але і слова печуть довго... Така от дилема) 

 26.11.2015 10:23  Олена Вишневська => © 

Уляночко, чудово передані емоції! 

 26.11.2015 09:11  Тетяна Ільніцька => © 

Важко... Дуже гарно написали, Уляно! На одному подихові розповіли маленьку трагедію.
Не завжди мовчання - золото, але слова точно ніколи золотими не будуть. Як на мене, краще без них. Вони осідають в пам`яті навіки.