Тебе я чую в шепоті зорі...
Тебе я чую в шепоті зорі,
У лаві маків поміж крапель зливи.
Прядуть твій образ на піску припливи.
Мережить сонце хмарами вгорі.
Його малюють тьохканням сердець,
Вечірні солов’ї в примовклім гаї.
Волошки пишуть на пшеничнім плаї,
Метеликовим порухом крилець…
На протягах розхристаних вітрів,
Мені радієш сполохом ковилу.
Ромашками біжиш навстріч зі схилу,
Веселками здійнявши звиви брів.
Цілунком росним спалюєш вуста,
Серпанком ніжним оповивши шию…
Розтанувши в обіймах я зорію,
У лоно трав сльозиною з листа.
