Життя між нами ставить знов зага́ти...
Життя між нами ставить знов зага́ти...
(Любов для нас у списку заборон?!)
Не озлоблю́ся - (вмію всепрощати,
коли штовхають душу на бетон).
Затерті кадри із німої сцени...
Слова принишкли. Тихо - нітелень...
Мовчу і я. (Ти сонцем був для мене.
Проміння віри висипав зі жмень.)
Кого просити санкції на зустріч?
(...Бюрократія дозвільни́х систем:
Тут замість неба - стеля. Сонце - люстра...)
А, може, ми це все переростем?
До напівщастя ближче напівкро́ку?
Розпорем шов непрохідних доріг?
Та... не пройти... бо мури зависокі,
І невила́зний, і слизький поріг!
Хто нас за душі так тримає міцно?
Фортуна? будні? час? - усе гуртом?
Без тебе світ - нудне, сліпе каліцтво,
(Сміюся-плачу) - никну від утом...
то знов німію, стиснута в лещата...
Але прощаю, стерши файли злоб...
Якби ще й серце вміло забувати,
То і душі так гірко не було б...
