Потяг
Статевий потяг вже пропав
Багато літ тому назад,
Нарешті я спокійним став
І зразу все пішло на лад.
Спокійно вулицею йду,
Не помічаючи жінок,
Бо іншу маю я мету,
Нових послухати чуток.
Про владу, розвиток подій,
Про депутатів і гризню
Хто з них чужий, а хто вже свій
І про Донбас, і про війну.
Для цього є товариші,
Чарчину випивши вина,
Над лідером вже від душі
Кепкують, мають брехуна.
Послухаю й додому йду,
Бо потягнуло відпочить,
Я на канапу упаду,
Щоб телевізора включить.
Послухаю останню вість
Та порегочу із реклам,
Почую що говорить гість,
Й лягаю спати завше сам.
І так минає день за днем
І без припудрених облич,
Без губ прикрашених вогнем,
Мені ж до лампочки їх клич.
Статевий потяг вже пропав
Багато літ тому назад,
Я зовсім іншим, друзі, став
Немов попав у райський сад.
м. Київ, 15.04.15.
