24.11.2021 20:47
18+
15 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Світлана Холодна

Потяг

Потяг

Тимчасові люди, тичасові речі 

В тимчасовій миті, тимчасова Я- 

Наче пасажири, курсуємо безпечно,  

День за днем, у швидкіснім потязі життя.  

Споглядаю в шибці: літо, осінь, зими,  

мама, тато, юність, дідусь, бабуся, брат 

Мій несеться потяг, хвилина за хвилиною,  

Ось уже я мама - років лиспопад.  

Повз лише мелькають:події, люди, болі.  

радість і поразки вже десь в далині...  

Зустрічі й прощання, дивні слайди долі 

Тільки вже бабусю не знайду в вікні.  

Шаленіють миті, несучись потоком 

Пам`ять застеляє туманом і дощем,  

Та чим далі відстань, тим зіркіше око,  

Швидкість того потягу викликає щем...  

Тичасові люди, тимчасові речі,  

Тимчасові болі, радості й печаль...  

Іноді зринає думка недоречна: 

Що живеш хвилини, а летить життя... 



Полтава

Публікації: Світлана Холодна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 25.11.2021 16:17  © ... => Надія Крайнюк 

Щиро вдячна за відгук. Рада, що відгукнувся) 

 25.11.2021 10:59  Надія Крайнюк => © 

Щемно написано. Таке воно наше життя.Дякую за вірш.

 25.11.2021 09:54  © ... => Каранда Галина 

Дякую! 

 24.11.2021 21:38  Каранда Галина => © 

Швидкість того потягу викликає щем...  -

ой, так... і чим далі, тим швидше...

Чудовий вірш.