Потяг
з рубрики / циклу «Для Душі»
Тимчасові люди, тичасові речі
В тимчасовій миті, тимчасова Я-
Наче пасажири, курсуємо безпечно,
День за днем, у швидкіснім потязі життя.
Споглядаю в шибці: літо, осінь, зими,
мама, тато, юність, дідусь, бабуся, брат
Мій несеться потяг, хвилина за хвилиною,
Ось уже я мама - років лиспопад.
Повз лише мелькають:події, люди, болі.
радість і поразки вже десь в далині...
Зустрічі й прощання, дивні слайди долі
Тільки вже бабусю не знайду в вікні.
Шаленіють миті, несучись потоком
Пам`ять застеляє туманом і дощем,
Та чим далі відстань, тим зіркіше око,
Швидкість того потягу викликає щем...
Тичасові люди, тимчасові речі,
Тимчасові болі, радості й печаль...
Іноді зринає думка недоречна:
Що живеш хвилини, а летить життя...
Полтава
