07.12.2015 09:12
для всіх
158
    
  8 | 8  
 © Уляна Яресько

Змели любов шалені заметілі...

Змели любов шалені заметілі...

Змели любов шалені заметілі...

Себе у цій пороші не знайти!

Колись твої слова нестримно-білі

Моє життя забрали з чорноти.


І стукали вони у серці дивом, 

Несли в щасливі дні Сварожих Кіл, 

З`єднали нас у ціле (у щасливе!) -

Та раптом розділили знов навпі́л.


Заплакана (проте ще на узвишші), 

Безсила від набридливих повчань, 

Любов ледь-ледь жива в полоні тиші...

Відродиться весною? - перестань!


Вже не для нас медові ночі весен, 

Польоти двох у далечі́нь заграв.

Ти в чо́вен запросив, але без весел...

Любив мене? - Любив... та чи кохав?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.12.2015 23:28  Каранда Галина => © 

Класно, як усе ваше...

 07.12.2015 20:08  Тадм => © 

зболені рядочки... відчутні

 07.12.2015 15:46  Ганна Коназюк => © 

Красивий, чуттєвий вірш...
Сподобався!

 07.12.2015 12:25  Ольга Шнуренко => © 

Він і Вона – це суть щасливого життя…

Кохання й ніжність, теплота -

Коли в одних долонях почуття…

Неправда те, що час лікує,

Ніколи не забути про минуле…

Але я знаю - все ще буде,

Весну південний вітер подарує,

І відлетить у вирій смуток сивий -

Я вірю, знову будеш ти щаслива!

 07.12.2015 09:24  Тетяна Белімова => © 

Мудрий вірш, хоч і безмірно болючий.
Іноді мудрість дається дорогою ціною. І це правда: ніщо так швидко не вбиває кохання як полон тиші, який є втіленою байдужістю. І набридливі повчання замість потрібних слів підтримки теж роблять свою чорну справу.
Прочитала ще вчора. Була вражена. Один образ Сварожих Кіл чого вартий!
Глибина Вашого поетичного світу не може не вражати, Уляно! Але хочеться побажати, аби життя підкидало більше позитиву для поетичної розмови))
Хай щастить)))))))