Нічний гість
Ти ночі цієї
В мій дім завітаєш.
Присядеш край ліжка
Зовсім тихенько.
Поглянувши в очі,
Мене запитаєш
(твій натяк, що я
Вже давно не маленька)
Чи маю я пам’ять?
Чи спогади ранять?
Чи стала б я ще раз
Твоєю весною?
Хай люди засудять:
«Тож прокляті!» - скажуть,
Аби лише поруч,
Аби лиш зі мною…
Ти скажеш, що ночі
Давно вже холодні
І грім прогримів
Так безглуздо між нами.
Чому ми чужі?
Чом так професійно
Ми вірними стали,
Проте – ворогами?
Тебе прожену я,
Мов дивну примару.
Залишиться слід лиш
На ковдрі благенькій.
А знаєш, в цю ніч,
Як ніколи, ти правий!
Бо ж справді - давно
Я уже не маленька…
2015рік