Білим птахом з чорною ознакою...
Моєму земляку Євгену Сверстюку, в день пам`яті
Відлетіла в небеса його душа.
Угорі в польоті стала крапкою,
Крапкою в кінці його вірша.
Не ходити між людей дорогами,
Повернеться лише строфами рядків,
Думами своїми і тривогами
Світ змінити він завжди хотів.
Він на нас вже придивляється згори,
Миготять зірки, мов серця його стук.
Не напише більше жодної строфи:
" Щиро Ваш поет, Євген Сверстюк."