Зима на блокпосту
Зима струмком навідує бліндаж,
Цілує брудом різану підошву.
Гаптує кулемет нічний пейзаж,
Рій «трасерів» втискаючи у прошву.
На бруствері першоквітує мідь,
Відстріляних гільзованих конвалій.
Комбат хропе байдужий мов ведмідь,
В бушлаті без шевронів та регалій.
Динаміку вихоплює «нічник»,
На схилі переораної траси:
Світанням здиблять листяний ліжник,
Грибочками оливкові фугаси…
Мовчатиме блокпост їм у одвіт,
Аж поки мінометні заметілі,
Не вирвуться із нищівних трембіт,
Щоб прорости осколками у тілі.
